Рекомендації батькам щодо подолання стресових та тривожних станів у тдітей

Напруження, яке переживає наша країна не може не знаходити віддзеркалення у відчуттях і емоційних станах наших дітей. Вони, як ніколи, потребують уваги, розуміння та підтримки з боку дорослих. Коротка пам’ятка  допоможе вам у розмові з дитиною про події, які ми всі зараз переживаємо.

 Коли трапляється будь-яка подія, сповнена насильства та жорстокості, природною реакцією будь-якої людини є намагання захистити дітей від жахливих деталей, що описуються у ЗМІ. Втім, в еру всюдисущих                            інформаційних технологій відгородити дітей від неприємних новин – особливо після досягнення ними шкільного віку – стає практично неможливо.

Однак існують певні методи, за допомогою яких ми, батьки, вчителі, можемо допомогти дітям справлятися та розуміти трагедії світу, що їх оточує.

Ось кілька практичних порад:

  • З’ясувати почуття:  Надайте дітям можливість висловити свої почуття і поясніть, що сум, лють, страх та інші емоції – це цілком природна реакція людини на насильство та несправедливість. Допоможіть дітям розвинути навички подолання неприємних емоцій і запевніть їх, що у власній домівці, в школі та в громаді їм нічого не загрожує. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття приймали та поважали:  можна спокійно та уважно вислухати дитину;  можна визнавати почуття дитини словами «так», «хм», «зрозуміло»; можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий».
  • Вислухати: Замість того, щоб робити припущення стосовно рівня дитячої обізнаності або розуміння, запитайте у дітей, що вони знають про ситуацію. Пропонуйте їм ставити запитання, уважно слухайте і сприймайте їх максимально серйозно.
  • Відповідати чесно:  Доцільно знати та використовувати в розмові з дітьми на тему ситуації в країні правильні слова та вирази. До правильних слів та виразів належать ті, які не є оціночними, не несуть погрози і не навіюють страх, а просто констатують сам факт подій. Відповідайте на дитячі запитання по суті і кажіть їм саме те, що вони бажають знати. Формулюючи відповідь, зважайте на вікові особливості дітей; відповідайте спокійно, чітко, конкретно і прямо. Не соромтеся зізнаватися у тому, що не знаєте відповідей на деякі з їхніх запитань – натомість використайте це як можливість для спільного пошуку відповідей. Крім того, діти повинні знати, що на деякі запитання немає правильних відповідей: коли чиниться безглузде насильство, або коли люди роблять жахливі вчинки, це бентежить і лякає дорослих не менше, ніж дітей.
  • Заохочувати ненасильство: Наголошуйте на тому, що насильство – це не вихід, і що помста або відплата не є конструктивним рішенням. Обговорюйте з молодими людьми ненасильницькі варіанти реагування на насильство, а також шляхи розв’язання проблем у мирний спосіб.
  • Уникати жорстоких сцен та образів:Не загострюйте увагу на самому інциденті, намагайтеся триматися подалі від сцен та зображень насильства, що з’являються у ЗМІ. Натомість зосередьте увагу дітей на прикладах та образах любові та підтримки, яку проявляє абсолютна більшість людей в усьому світі.
  • Обмежити доступ до ЗМІ: Аналогічним чином, намагайтеся обмежити контакти дітей з мас-медіа з тим, щоб вони менше піддавалися впливу докучливої та тривожної інформації. Якщо ж уникнути таких контактів неможливо, намагайтеся бути поряд з дитиною і допомагайте їй розібратися зі складними та хаотичними повідомленнями. Це сприятиме розвитку її медіа грамотності та критичного мислення. Будь-яка інформація повинна бути подана дитині у відповідності до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може залякати дитину і викликати страх та почуття беззахисності.
  • Зосереджуватися на найважливішому: Замість загострення уваги на сенсаційних компонентах тієї чи іншої події, розповідайте дітям про проблеми і причини цієї події так, щоб допомогти їм краще орієнтуватися в оточуючому світі і розуміти його нюанси.
  • Протидіяти упередженості та ненависті: Обговорюючи події, що стосуються різних культурних чи релігійних груп в інших частинах світу, не допускайте проявів чи поширення стереотипів. Коли упередженість або необ’єктивність з’являється в репортажах та повідомленнях, обов’язково звертайте на це увагу дітей, навчаючи їх реагувати на прояви нетерпимості у поінформований спосіб. Наголосіть на тому, що нетерпимість та дискримінація – це погано, і обговоріть з дітьми способи протидії цим явищам.
  • Стежити за “тривожними сигналами”: Завжди відстежуйте ознаки того, що подія, пов’язана з насильством, спричиняє дитині біль і страждання – насамперед це стосується дітей, які пережили травматичні інциденти у минулому. Якщо дитина не може заснути, погано їсть, боїться відвідувати школу чи займатися звичними справами, постійно тримається поряд з рідними, поводиться відсторонено або має проблеми з поведінкою, зверніться до лікаря або психолога.
  • «Діти почувають себе краще,» коли бачать, що дорослі створюють середовище, в якому є повага та моральність. Якщо ж демонструвати повагу до дітей та послідовність у своїх відносинах з дитиною, то цим дорослий доводить, що йому можна довіряти. Це дуже важливо, бо інакше діти не напрацюють позитивних почуттів до свого оточення і до свого майбутнього. Інколи можна допомогти, просто вислухавши дитину.

 Потрібно підтримувати віру в дитини, що ситуація вирішиться на краще. Мине час, і замість розпачу та печалі прийде розуміння та досвід!

 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!